ПОВРОСТА́ТИ, а́є, док. Врости в щось (про все або багато чого-небудь). По взбіччях гір і жовтих скель Палати в камінь повростали (Щог., Поезії, 1958, 233); Дуже мальовнича була хата. Одне, що не подобалося в ній, і то не нам, а матері, — вікна повростали в землю і не було замків (Довж., Зач. Десна, 1957, 467).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 693.