Про УКРЛІТ.ORG

поворкотати

ПОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. Воркотати, воркотіти якийсь час.

2. перен., розм. Виявляти якийсь час своє незадоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати. Пані ще трохи поворкотіла та й перестала сердитися (Фр., І, 1955, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 691.

вгору