ПОВНЯ́ВИЙ, а, е, розм. Трохи повний (у 7 знач.). Повняве обличчя господаря можна було б назвати гарним, аби не заважали глибокий підріз рухливих крильців [крилець] носа і широкий.. рот (Стельмах, І, 1962, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 687.