ПОВКРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повкрива́ти. Гарно в Павла Піддубня у його затишку! Зелено-червоними плахтами стільчики повкривані, ..шиті рушники… висять на кілочках (П. Куліш, Вибр., 1969, 284); Гарне, вигідне було місце, де вони поставили свої курені.., повкривані де сіряками, .. а де латаними свитками… (Гончар, І, 1959, 40); Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу повкривані (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 680.