ПОВИТЯ́ГУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повитя́гувати. Хвилі хлюпали в маленьку дерев’яну пристань і пустотливо вибігали на пісок, майже дістаючи до шаланд і каюків, повитягуваних рибалками на берег (Трубл., Шхуна.., 1940, 6); // у знач. прикм. Фотель був низький, з повитягуваними пружинами, і Суліман не сів, а провалився в нього (Вільде, На порозі, 1955, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 664.