Про УКРЛІТ.ORG

повитріщати

ПОВИТРІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Широко розкрити (очі) (перев. про всіх або багатьох). Як проковтнув [Хома сивуху]… і став не свій!.. І дивиться, і нічого не бачить; повитріщав баньки і не тямить нічого (Кв.-Осн., II, 1956, 234); Воли аж позадирали голови вгору та повитріщали здорові очі (Н.-Лев., II, 1956, 275).

◊ О́чі (баньки́) повитріща́ти — те саме, що О́чі (баньки́) ви́тріщити (про всіх або багатьох) (див. витріща́ти). Але як розстарається [графиня] грошей, то зараз справе [справить] такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають (Н.-Лев., IV, 1956, 293); — Поїду — наберу [заробітчан] за таку ціну, що інші потім очі повитріщають (Гончар, І, 1959, 32).

2. на кого — що. Втупити в кого-, що-небудь погляд, широко розкривши очі (від здивування, гніву, жаху і т. ін.) (про всіх або багатьох). — І чого повитріщали на мене свої очі баранячі, — думає Грицько (Тесл., З книги життя, 1949, 191); Денисові земляки повитріщали очі на свого єфрейтора. Альпініст!..Та чи він хоч знає, що це воно таке? (Гончар, III, 1959, 101).

3. рідко. Виставити, дуже відкривши (зуби, ікла); вишкірити (перев. про всіх або багатьох). Повитріщати зуби.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 663.

вгору