Про УКРЛІТ.ORG

повитиканий

ПОВИТИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повитика́ти; // Який з’явився, показався звідки-небудь, із-за чогось (у багатьох місцях). Коло груші повитикане з землі каміння лежало, ніби природні лавки для спочинку (Н.-Лев., І, 1956, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 662.

вгору