ПОВИСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. Виставити назовні все або багато чого-небудь. Дід з Дмитром урочисто заносять вулики в омшаник — хай там постоять тижнів зо два, а потім їх зовсім можна буде повиставляти в затишок (Стельмах, II, 1962, 260).

2. Висунути звідкись або з-за чогось усе або багато чого-небудь. У розчинені двері стайні коні повиставляли голови і тихо іржуть (Морд., І, 1958, 149); Тітка Катерина просто в вічі зауважує.. жінкам, що безсоромно повиставляли свої напівоблізлі.. плечі: — Прийдете вдруге в такому вигляді — обіду не дам (Гончар, Тронка, 1963, 273); * Образно. Дике провалля повиставляло проти сонця свої глинясті жовті стіни (Н.-Лев., II, 1956, 382).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 661.