ПОВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш і ПОВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Рубаючи, звалити з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева і т. ін. скрізь або в багатьох місцях. На полі Антон повирубував.. кущі ялівнику та ліщини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 40).

2. Рубаючи, вийняти, видобути все або багато чого-небудь. Повирубувати треба лід у тих жолобах, що в загороді попримерзали біля пригнаної до нас худоби (Кучер, Прощай.., 1957, 232).

3. Виготовити, рубаючи, висікти все або багато чого-небудь. Повирубати колони в камені.

4. Рубаючи, вбити, знищити всіх або багатьох. Упень повирубував [Махно] кругом Гуляй-Поля колоністів (Гончар, II, 1959, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 659.