ПОВИПЛІ́ТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повипліта́ти. На столах, на канапі лежали всякі штуки, повиплітувані.. з гарусу (Н.-Лев., І, 1956, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 657.