ПОВИПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і неперех. Випитати все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох. Перш повипитував [справник] тих, що враж-дали на Тихона (Кв.-Осн., II, 1956, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 657.