ПОВИПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Випити все або багато чого-небудь. — Добрі смішки, коли повипивав горілку з усіх бутлів! — загримала матушка (Н.-Лев., І, 1956, 129); Дядьки пиво повипивали (Гуц., Скупана.., 1965, 207).

2. розм. Висмоктати, витягти з чогось усе до решти. Горобці все просо повипивали.

◊ Кров повипива́ти — дуже знесилити, змучити. — Ляхи були, усе взяли, Кров повипивали!.. (Шевч., II, 1963, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 657.