ПОВИМІ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повиміта́ти. Жадного разочка не зважувався ще ніхто.. скористуватися дідовим пастівником на.. повимітаних прогалинках лісу (Л. Янов., І, 1959, 346); // повимі́тано, безос. присудк. сл. Сміття повимітано, підлоги вимиті, прошпарені окропом (Гончар, II, 1959, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 655.