ПОВИКРУ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повикру́чувати; // у знач. прикм. Вони розвішували її повикручуваний одяг на гіллях верби (Ле, Наливайко, 1957. 399); Якби так кожна присяга, що її парубок дає дівчині, мала мститись, то всі чоловіки ходили б з повикручуваними ногами й руками (Вільде, Сестри.., 1958, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 653.