ПОВИКОРІ́НЮВАТИ, юю, юєш і ПОВИКОРІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. діал. Вирвати з корінням усе або багато чого-небудь. Повикорінювати бур’ян.

2. перен. Винищити, усунути всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 653.