ПОВИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Викопати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі (Н.-Лев., І, 1956, 260).

2. Копаючи, наробити заглибин, ям у землі і т. ін. Повикопували [ніжинські міщани] в землі здоровеннії печі (П. Куліш, Вибр., 1969, 138); Повикопувати канави.

3. перен., розм. Докладаючи зусиль, знайти, вишукати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. З того, що вони [редактори] відкидали як непотрібне і чого не встигли знищити (як, приміром, знищили Федьковичеве «Посланіє»), пізніші покоління повикопували такі перли, як твори Руданського (Фр., XVI, 1955, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 653.