ПОВИДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Видрати, витягти все або багато чого-небудь. Ніхто до ладу не знав, як виконати Чабанишину вимогу, але й відмовити їй було неможливо, здається, вона тут і очі повидирала б тій, яка відмовилась би приймати.. її послання (Гончар, Тронка, 1963, 196); Вітер повидирав дерева з корінням; // перен. Дістати, знайти і т. ін. з труднощами все або багато чого-небудь. [Христя:] І де він, матінко, повидирав цих загадок? (Кроп., І, 1958, 85).

2. Забрати з гнізда, з нори все або багато чого-небудь (яйця, пташенят і т. ін.). В казанку хлопці варили суп з перепеленятами, яких вони повидирали з гнізд і самі випатрали (Сміл., Сашко, 1957, 147); Вчора пташку вбив з рогатки [Кіндрат], Вісім гнізд повидирав (Біл., Зигзаг, 1956, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 651.