ПОВИДИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повидира́ти. У двох із них [халупок], очевидячки, ніхто не жив, бо вікна були повидирані, комишові стріхи обсипались (Коцюб., І, 1955, 368); Серед довгого ряду колись гарних спіреїв були повидирані корчі (Кобр., Вибр., 1954, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 651.