ПОВИГАНЯ́ТИСЯ, я́ємося, я́єтеся і ПОВИГО́НИТИСЯ, имося, итеся, док. Дуже вирости, витягтися в процесі росту (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Молоде пагіння на горіхах на гарячому сонці вже повиганялось на сажень вгору, ніби сходило на дріжджах (Н.-Лев., II, 1956, 223); Вже без нас повигонились клени (Стельмах, Добрий ранок, 1941, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 650.