ПОВЗДО́ВЖ, присл., у знач. прийм., рідко. Те саме, що подо́вж. Повздовж високої стіни Верцадло висло перед мною (Щог., Поезії, 1958, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 646.