ПОВЕРХО́ВНО, діал. Присл. до поверхо́вний. Освоєні поверховно з поодинокими галузями наук, з поодинокими фактами всесвітньої історії, думають, що вони [жінки] справді доволі озброєні супроти вимог життя (Коб., І, 1956, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 644.