ПОБІЖДА́ТИСЯ, а́ється, недок., рідко. Пас. до побіжда́ти. — Дух лінощів побіждається духом працьовитості (Коцюб., II, 1955, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 615.