ПОБІГЕ́НЬКИ, ньок, мн., розм. Виконання дрібних доручень, пов’язане з посиланням куди-небудь, з біганиною. Розумів [Молокан], що Батуллі тільки робить вигляд байдужості й не помічає його, звичайного собі газетяра, власкора для побігеньок (Ле, Міжгір’я, 1953, 425).

◊ На побіге́ньках бу́ти (служи́ти і т. ін.): а) виконувати незначні доручення, робити дрібні послуги кому-небудь, бігаючи, ходячи кудись. — Не годиться старій людині бути на побігеньках у молодих (Тулуб, Людолови, І, 1957, 199); б) бути в повній залежності від кого-небудь. Тут доведеться довгих шість років працювати фельдшером в околодку, служити на побігеньках у лікаря, виконувати всі його примхи (Скл., Легенд. начдив, 1957, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 614.