ПОБУРЯКОВІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до бурякові́ти. Чубенко весь побуряковів, ліва рука в нього смикалась (Збан., Малин. дзвін, 1958, 261); Сержант побуряковів на виду (Загреб., Шепіт, 1966, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 629.