ПОБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і неперех. Бунтувати якийсь час. — Так ви бунтувати?.. га?.. Постійте ж, я вас побунтую! — кричить пан (Мирний, II, 1954, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 629.