ПОБРУДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побрудні́ти; // у знач. прикм. Сердито скресла побрудніла крига на річках (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 627.