ПОБРИ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до побри́житися.

2. у знач. прикм. Укритий зморшками, складками; зморшкуватий. Вигинався півколом білястий, побрижений шрам на мізинці (Десняк, Десну.., 1949, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 626.