ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера і т. ін.; узбережжя. Піна б’ється в побережжя… Вітерець із моря віє… (Крим., Вибр., 1965, 39); Пейзажі змінювалися по долинах, сопках і узгір’ях легендарного Примор’я, один від другого глухіший і таємничіший. Немає нічого в світі, схожого на це побережжя (Довж., І, 1958, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 610.