ПОБГА́ТИ, а́ю, а́єш, перех.

1. Док. до бга́ти 1-3. Побгати сорочку.

2. док., діал. Наліпити з тіста пирогів, вареників і т. ін. Прихвачусь [швидко візьмуся] мерщій до тіста, пироги побгаю (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 610.