ПО́БГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побга́ти. Комірчик на шиї та рукавички були побгані, нечисті (Н.-Лев., IV, 1956, 323); У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 610.