ПОБАЗІ́КАТИ, аю, аєш, док., зневажл. Базікати якийсь час. Одно, що таки робуча була [паніматка] й сама, а друге, що як зійдеться з молодичками, то любила й побазікать (Свидн., Люборацькі, 1955, 6); Ріті не терпілося побазікати з подругою (Збан., Переджнив’я, 1955, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 608.