ПЛЮ́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. неперех. Те саме, що плю́хати. Плюхкає в розчин цеглина (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 227).

2. перех. і неперех. Те саме, що плю́скати 3. Піди до моря та плюхни од себе води, то буде тобі [чортові] товариш. От прийшов він, хлюпнув, дивиться, стоїть такий, як і він; давай він тоді плюхкать (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 601.