ПЛУ́ТАНО, присл.

1. Без будь-якої послідовності, логічної стрункості; суперечливо, незрозуміло. Учитель і сам розумів, що говорить плутано, безладно (Жур., До них іде.., 1952, 18); Збентежений і наляканий генерал.. говорив так плутано, що його важко було зрозуміти (Добр., Очак. розмир, 1965, 341).

2. Нечітко, невиразно. Досить плутано, але уявляє він собі той процес громадянської війни, який розгорнувся за останні роки (Еллан, II, 1958, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 596.