Про УКРЛІТ.ORG

плугатар

ПЛУГА́ТА́Р, а́таря́, ч. Той, хто оре землю плугом; орач. Плугатарі з плугами йдуть (Шевч., II, 1963, 15); Погукували плугатарі, поганяючи воли в плузі (Н.-Лев., І, 1956, 111); // Той, хто працює біля плуга на копальних роботах тощо. Продуктивність [копального] плуга за 8 годин при обслуговуванні агрегату одним трактористом, одним плугатарем і десятьма робітниками, які підбирають саджанці, становить 1,5 га (Сад. і ягідн., 1957, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 595.

вгору