ПЛО́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до плої́ти.

2. у знач. прикм. Підданий плоєнню. Плоєне волосся.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 590.