ПЛО́ШКА, и, ж. Невелика глиняна посудина у вигляді блюдця, яку наповнюють олією, салом і т. ін. і використовують для освітлення або ілюмінації, вкладаючи гніт; каганець. Тьм’яна олійна плошка кидала тремтяче світло на середину омнібуса (Ільч., Серце жде, 1939, 272); *У порівн. Стали, як свічки або плошки, загорятись у полі полукіпки (Вас., Незібр. тв., 1941, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 593.