ПЛОСКІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до пло́скінь; // Вигот., зробл. з плосконі. У білій плоскінній сорочці По пасіці ходе дідок (Манж., Тв., 1955, 40); Сонце з причілкового вікна впало на плоскінну білясту основу (Цюпа, Три явори, 1958, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 592.