ПЛОДОВИ́ТИЙ, а, е.

1. Який дає або здатний давати багато плодів (про рослини). Ми одержали ..плодовиті гібриди між житом і різними видами пирію (Хлібороб Укр., 2, 1970, 28); // Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Більшість риб дуже плодовита. Карась, наприклад, відкладає до 300 тисяч ікринок (Веч. Київ, 1.IV 1957, 4); Плодовитий рід; // Родючий (про землю). — Земля плодовита, небо лагідне, води рибні, люд тихий і до праці навиклий, — отсе, мої панство, ..ресурси, природні жерела [джерела] багатства (Фр., II, 1950, 369); Плодовиті поля.

2. перен. Те саме, що плі́дний 3. Олесь Донченко був винятково плодовитим письменником, він написав дуже багато книг (Літ. Укр., 17.ІІІ 1962, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 588.