ПЛЕКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Виростати в добрих умовах; викохуватися. Пречудово скот плекався, всім на диво родив хліб (Фр., XI, 1952, 223); // перен. Виховуватися, прищеплюватися. — Мені здається, що нема ні в чім утрати, коли плекається добрий смак (Коб., II, 1956, 346).

2. Пас. до плека́ти 1, 2. Волею людей, працею людей плекаються високі врожаї (Хлібороб Укр., 12, 1963, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 574.