ПЛАТИ́НКА, и, ж., діал. Зменш.-пестл. до плати́на. Почув [Славко], що.. кінець носа свербить. З поспіхом ухопив платинку та й натирав ніс аж до болю (Март., Тв., 1954, 257); Перетираючи сухою платинкою Любині книги від пилюги,.. не раз розкривала [Мотря] якусь товстішу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 355).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 568.