ПЛАСТИ́НЧАСТИЙ, а, е. Який складається з пластинок, має пластинки. В могилах IV ст. до н. е. знаходять грецькі суцільні кіраси або пластинчасті панцирі з наплічниками (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 144); // Який має форму, вигляд пластинки. Пластинчасті кристали.

∆ Пласти́нчасті гриби́ — гриби, що мають з нижньої сторони шапки радіально розміщені пластинки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 565.