ПЛАНЕТО́ЛОГ, а, ч. Астроном, що вивчає планети; планетознавець. Наукова школа планетологів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 562.