ПЛА́ВНО. Присл. до пла́вний. Потурайчин говорив дуже плавно (Март., Тв., 1954, 363); Десна тихо і плавно котила хвилі до Дніпра (Десняк, Вибр., 1947, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 557.