ПИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Відчувати гордість за кого-небудь, бути сповненим гордості за щось; гордитися. Похмурий Стьопа Шемшура міг пишатися своєю колишньою ученицею (Донч., Дочка, 1950, 164); Пишаючись трудовими перемогами гірників тресту «Антрацит», ми ні на хвилину не забуваємо, що кожне підприємство, шахта, будова .. мають великі невикористані резерви і можливості (Ком. Укр., 8, 1963, 27); Радянська наука вправі пишатися своїми успіхами в багатьох провідних галузях знань (Ком. Укр., 1965, 43); Він [Данте] не забув своєї Беатріче, Вона одна в піснях його панує,.. Він іншої дружини не знайшов. Він заквітчав її вінцем такої слави, Якою ні одна з жінок ще не пишалась (Л. Укр., І, 1951, 174); // Відчувати внутрішнє задоволення. Ти [красуне] пишаєшся тим, що усякий Не погляне на тебе дарма, І що линуть до тебе юна́ки, Що ти владна звести їх з ума (Щог., Поезії, 1958, 283); — На ж тобі, старче божий, цю паску.., — сказала поважним голосом Онися, пишаючись такою щедрою милостинею (Н.-Лев., III, 1956, 206); Іван Антонович пишався своєю реформою, спрямованою на те, щоб ніхто з бійців «не розучився стріляти» (Гончар, III, 1959, 203); // Мати втіху або насолоду з чого-небудь; розкошувати, втішатися. І батько й мати не пускали, Казали: Вгору не залазь. Так ні, за князя. От і князь! От і пишайсь тепер, княгине! (Шевч., II, 1953, 10).

2. Буйно рости, квітнути, розцвітати. Там, де недавно ще пишалась на сонці буйна рослинність, де кипіло життя та радість, там буде гола, дика пустеля (Коцюб., І, 1955, 227); Буйно пишається жито у полі (Манж., Тв., 1955, 54); // у сполуч. із сл. краса, здоров’я, сила і т. ін. Бути в розквіті краси, здоров’я, сили і т. ін. Марії Шелест мовби дивом якимсь повертались молоді роки. Не старіє молодиця, годами пишається свіжою, біло-рожевою красою (Вол., Самоцвіти, 1952, 49); Розстібнута її блузка показувала цнотливо верхню частину грудей, які пишались здоров’ям (Томч., Готель.., 1960, 6); * Образно. — Для багатого пишаєшся [земле] красою, багатого годуєш, зодягаєш, а бідного приймаєш лише в яму… (Коцюб., II, 1955, 16); // Бути на піднесенні; відзначатися заможністю і т. ін.; процвітати. [Семен Мельниченко:] Ти [країна].. пишаєшся в скиртах та в стогах (Кроп., І, 1958, 59).

3. Мати надзвичайно привабливий вигляд, вирізнятися, виділятися чимось красивим, приємним і т. ін. Пишається проти сонця гай, увесь у блискучих краплях, як у дорогому намисті (Вас., Вибр., 1954, 70); Ці гори не пишаються дикою красою високих шпилів, глибоких ущелин, стрімких урвищ, навислих над ними скель (Томч., Готель.., 1960, 254); Якщо в старих будинках були малі віконечка, то нові кам’яниці обов’язково пишалися широкими «варшавськими» вікнами (Вільде, Сестри.., 1958, 109); // Виділятися своєю красою, привертати увагу (про будівлю, місцевість і т. ін.) Предків поличчя пишалися в замку… (Граб., І, 1959, 241); На край села стояла невеличка хатка. Біля неї пишався рясний садок (Гр., І, 1963, 344); * Образно. За склом пишалося свідоцтво, що його видала парафіальна школа (Кач., II, 1958, 23).

4. Відчуваючи свою зверхність, виявляти її в поведінці, виразі обличчя і т. ін.; бути пихатим, зазнаватися. Кирилик побачив, що він робе [робить] таке діло, якого ніхто не зможе; ні мати, ні сестри, — і запишався.. Перед батьком тілько Кирилко не так пишався, бо.. боявся його (Мирний, І, 1954, 152); — І чого б я, Левку, так пишалася? Шкода тобі розповісти? — І, справді, чому б не розповісти? — неждано вирішує парубок (Стельмах, І, 1962, 54); Парубок аж набундючився, пишаючись собою, і з гордою усмішкою на устах повертає з вулиці на вуличку (Стельмах, І, 1962, 535); // Поводити себе манірно, кокетливо і т. ін. Вони були проворніші й сміливіші од дочок хліборобів, вміли пишатись (Н.-Лев., II, 1956, 113); Пишається, як попівна в гостях (Номис, 1864, № 2491).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 372.