ПИСКОТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що писк. Вийшла [завідуюча дитбудинком] умита, спокійна. Голос твердий, як криця: — Іди сюди, як тебе… Мов розв’язався мішок із гаморок: крик, зик, пискотня... — Мишко, сюди! Мишко, кличуть!.. (Вас., II, 1959, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 363.