ПИЛЮЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., рідко. Те саме, що пили́ти. * Образно. Під чобітьми тріскоче сухий будяк, пилюжить пишна кульбаба — мешканець пустель (Чаб., Тече вода.., 1961, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 353.