ПИ́ЛЬНИЙ1, а, е.
1. Який робить щось або ставиться до чого-небудь з увагою; уважний. Стояв коваль замислений у кузні, Вдивляючись в розплавлене залізо. Принишк підручний, пильний і тривожний, Світились очі блисками металу (Гірник, Стартують.., 1963, 10); Завжди пильна до свого туалету, вона й тепер була розчесана, начисто вимита (Тют., Вир, 1964, 424); // Який діє постійно, безперервно або не знижується, не послаблюється. Зазнайте ж [діти] втіх, поки не пізно, Під пильним доглядом сім’ї, Та не розкидано вас різно З-під крилець неньчиних її (Граб., І, 1959, 147); Про пильний інтерес Пушкіна до України знають усі: «Полтава» його написана на підставі серйозного вивчення джерел, з проникненням в дух історії українського народу (Рильський, III, 1955, 21).
2. Який відзначається увагою, спостережливістю, здатний все помічати, підмічати. [Огнєв:] Хто ж це так орудує? Найшли? [Орлик:] Так, політрук був там дуже пильний товариш, надпильний, виявив зразу і доповів начальству (Корн., II, 1955, 40); У старого було пильне око, і він помітив іскорки надії, які засяяли в очах Кіндрата, коли той побачив Стецюру (Дмит., Наречена, 1959, 210); Його пильне вухо насторожено ловило найтихіші звуки (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 161); // Який за певних обставин стає дуже настороженим, гострим і т. ін. (про погляд, увагу тощо). — Чого ти, тітко, обдивляєшся мене, як вовка? Я такий же, як і всі, — каже Чіпка, не видержавши її пильних оглядин (Мирний, І, 1949, 330); Відчуваючи на собі пильний Дувидів погляд, Михайло працював так легко, ніби грався (Томч., Жменяки, 1964, 14).
3. Який вимагає термінового, негайного виконання; нагальний. [Олеся:] Що у мене — робота яка чи діло пильне, котре примушує мене сидіти дома? (Кроп., II, 1958, 266); В неділю я не мав пильної роботи, ходив по лісі, лежав у холодку та думки думав (Мак., Вибр., 1954, 141).
4. Дуже великий, настійний (про прохання, потребу і т. ін.). — Маю до вас пильне-пильне прохання. Обіщаєте [обіцяєте] зробити? (Вас., II, 1959, 89); — При пильній та нагальній потребі не виключено, а навіть і слід чи то відвідати нас, чи повідомити (Коз., Листи.., 1967, 214).
5. Який щиро, уважно ставиться до своїх обов’язків, роботи; старанний. Засумувала Зіна, яка завжди була пильною ученицею; для неї сама думка про можливу втрату року була нестерпно важкою (Гжицький, У світ.., 1960, 10); Діти ходили до школи, обоє були дуже пильні і чемні (Ков., Світ.., 1960, 61); // Який постійно впорядковує що-небудь; дбайливий. В салоні щось немов не так було, як би повинно. Не видно там було пильної руки господині (Л. Укр., III, 1952, 509).
ПИ́ЛЬНИЙ2, а, е. Прикм. до пил 1. — Ой, Химо, — промовляє [Катря], — як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає. Що було нам дороге, над душу, — бачимо, аж порошинка пильна!.. (Вовчок, І, 1955, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 354.