ПИЛИ́ПІВСЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до пили́півка. Короткий день минає, настає ніч зимня, довга пилипівська ніч (Мирний, III, 1954, 17); Довгими пилипівськими ночами.. чимало думок-гадок переворушить дівчина, поки засіріє світанком причільне вікно (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 352.