ПИВНИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до пивни́ця. Пивничні двері.. скрипнули злегка (Фр., VIII, 1952, 267).

2. у знач. ім. пивни́чний, ного, ч., заст. Виночерпій. Від залу його [креденець] відокремлювала низька огорожа, за яку входили тільки пивничний та чашники (Тулуб, Людолови, І, 1957, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 350.