ПИВА́ТИ, теп. ч. немає, розм. Те саме, що пи́ти 1 (з відтінком багатократності). Ой, уже ж нам, отамане, Меду й вина не пивать, Коли хотів пан проклятий Ще й в солдати нас віддать! (Укр.. лір. пісні, 1958, 505).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 349.